Пшениця - Історія культури

Сучасна пшениця - це основний продукт харчування для мільйонів людей, її походження можна простежити майже за 10 000 років тому.

Пшениця - одна з трьох зернових культур (поряд з кукурудзою і ячменем), вирощування яких найбільш поширене у світі. Рис займає друге місце серед зернових культур, що вирощуються в найбільших масштабах, проте його виробництво зосереджене в Західній і Східній Азії.

wheat

Пшеницю почали вирощувати близько 10 000 років тому на теренах південного сходу Туреччини.

Одним з найбільш ранніх культивованих видів пшениці є пшениця однозернянка (Triticum monococcum). У клітинах пшениці цього виду міститься подвійний, або диплоїдний набір хромосом. В цей же час відбувалося поступове окультурення полби справжньої, чи пшениці двозернянки (Triticum dicoccum). Це стало наступним кроком генетичного розвитку пшениці, оскільки полба стала результатом природної гібридизації двох дикорослих злакових трав – Triticum urartu (споріднений вид дикорослої пшениці однозернянки T. boeoticum), і злаку виду егілопс (Aegilops).

Обидва з цих злаки були диплоїдами, а це означає, що новий вид пшениці став тетраплоїдом, в клітинах якого містяться по чотири набори хромосом. Тверда пшениця (Triticum durum) також є тетраплоїдом, і вона також була виведена завдяки природній гібридизації, як і полба. Протягом багатьох років фермери продовжували селекцію пшениці, яка володіла найбільш сприятливими характеристиками, такими як: простота збору врожаю, висока врожайність і т.д. Так, новий вид пшениці почав домінувати.

Культурна пшениця однозернянка або пшениця спельта, і пшениця м'яка, або звичайна стали найбільш широко використовуваними. Ці два типи теж є результатом природної гібридизації полби справжньої (Triticum dicoccum) та дикоростучої пшениці егілопс (Aegilops tauschii). В результаті схрещування тетраплоїдів отримали гексаплоїд, в клітинах якого тепер міститься по шість наборів хромосом (тобто 42 хромосоми), що є істотною відмінністю в порівнянні з 14-ма хромосомами в первинних видах.

Цей «природний» генетичний розвиток хоч і виявився надзвичайно успішним, але зайняв багато років, тому фахівці в галузі біотехнології зараз вивчають способи більш швидкого і більш ефективного генетичного управління з максимально спрямованим генетичним впливом.