Типи соняшнику

В Україні поширені високоврожайні селекційні сорти й гібриди соняшнику із значним вмістом олії в насінні, низькою лузжистістю (22 — 27 %) та високою стійкістю проти найбільш відомих рас вовчка, шкідників і хвороб.

За морфологічними ознаками розрізняють три типи культурного соняшнику.

• Лузальний або кондитерський — має товсте, високе стебло (до 4 м), велике листя і кошики діаметром від 17 до 46 см. Сім'янки великі з товстою лузгою. Ядро (насінина) лише наполовину заповнює сім'янку. Маса 1000 сім'янок 100 — 200 г. Лузжистість 46 — 56 %, олійність незначна, в межах 20-35%. Підвищений вміст білку.
• Олійний — з порівняно тонким стеблом 1,5 —2,5 м заввишки, Сім'янки дрібніші, ніж у лузального. Лузга тонка, ядро заповнює всю внутрішню порожнину сім'янки. Маса 1000 сім'янок 50 — 100 г, лузжистість 22 — 30 %. Вміст олії в насінні кращих сортів і гібридів 48 - 50 %. В свою чергу розрізняють олійний лінолевого типу ( вміст олеїнової кислоти 20-30%) та високоолеїнового типу з вмістом олеїнової кислоти більше 80%.
• Межеумок — рослина проміжної групи, яка за окремими ознаками нагадує лузальний або олійний соняшник. За висотою і товщиною стебла, розмірами листя і кошиків межеумок подібний до лузального, а за виповненістю сім'янок — до олійного соняшнику.

Майже всі площі соняшнику засівають сортами й гібридами олійної групи.

За довжиною вегетаційного періоду сорти та гібриди поділяються на :

• середньостиглі (120—140 днів),
• середньоранні (110-130 днів),
• ранньостиглі (100-120 днів)
• скоростиглі (80-100 днів).

Вирощування гібридів різних груп стиглості в умовах одного господарства дозволяє знизити вплив кліматичних факторів, а також уражень хворобами та пошкоджень шкідниками на валовий збір насіння соняшнику та збільшити строки збирання без додаткових витрат і втрат.

Адекватна густота рослин в посівах соняшнику має важливе значення для отримання високого врожаю насіння. Тим не менш культура здатна компенсувати різницю в густоті шляхом регулювання розміру кошиків.

Соняшник у процесі тривалої еволюції приcтосувався до витримування грунтової і повітряної посух, високих температур. Його корені можуть проникати на глибину понад 3 м і діставати звідти вологу та поживні речовини, недоступні для інших культур.

Фотосинтез у соняшнику протікає за високих температур (27…30°С). Здатність культури повертати свої кошики (і листя) услід за сонцем, істотно збільшує продуктивність фотосинтетичних процесів, хоча за типом фотосинтезу — це С-3-рослина. Нетто-фотосинтез соняшнику вдвічі вищий, ніж у пшениці, що свідчить про великий потенціал продуктивності цієї культури. Соняшник краще, ніж багато інших культур, пристосовується до різних типів грунтів. Головна умова його вирощування — добра аерація грунтів, достатня теплозабезпеченість і сприятливі умови зволоження наприкінці наливання насіння

У початкові періоди росту і розвитку основну масу елементів живлення рослини соняшника використовують для створення листового апарата, де в цей час найбільш активно утворюється органічна речовина. По мірі розвитку рослин, усихання та наступного відмирання нижніх листків визначальну роль в утворенні листової поверхні починають відігравати новоутворені листки. В посівах соняшника до збирання можуть бути зеленими два-три листки.

Ярусність листків має неоднаковий вплив на процеси фотосинтезу та жироутворення. Встановлено, що листя нижнього ярусу постачають продуктами фотосинтезу кореневу систему в період її інтенсивного росту і функціонування. В період інтенсивного жироутворення в насінні вони відмирають. Інтенсивний відтік азотистих речовин з листя середнього ярусу забезпечує біосинтез більшої частини запасних білків насіння. Відповідальним за накопичення олії у рослинах є листя верхнього і частково середнього ярусу. Більш довгочасне функціонування листкового апарата при азотному живленні позитивно впливає на накопичення органічної маси спочатку в листках і стеблах, а потім і в насінні.