Живлення сої

Соя здатна зафіксувати більшу частину необхідного їй азоту завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями. Вона також може поглинати залишковий та мінералізований азот з ґрунту. Традиційно соя успішно вирощувалась без додавання азотних добрив.

Єдине керування азотним живленням полягало в інокуляції насіння бактеріями. Внаслідок зростання врожайності, лише фіксації атмосферного азоту може бути недостатньо для покриття потреби в цьому елементі, а отже, може виникнути його дефіцит. Оскільки високі врожаї сої набувають широкого попиту завдяки поліпшенню генетичних властивостей рослин та удосконалення технологій вирощування, застосування додаткового азоту може знадобитися для максимального збільшення потенційної врожайності.

Вимірювання кількості засвоєних поживних речовин рослинами сої базується на накопиченні їх в листках і стеблах. Як правило, поглинання зростає від моменту проростання до точки максимального накопичення, що займає близько 75 днів. Після цього періоду спостерігається зменшення засвоєння поживних речовин, оскільки вони починають рухатися від вегетативних частин рослини до генеративних.

Найбільше поглинання поживних елементів настає через 45 днів після проростання, що є точкою перегину на початку цвітіння сої (R1). Цей 30-денний період між точкою перегину і точкою максимального накопичення (від початку цвітіння – R1 і до наповнення бобів - R5) є критичним у розвитку культури. Несприятливі фактори, що виникають в цей період, такі як посуха, дефіцит елементів живлення, пошкодження шкідниками чи ураження хворобами, різко знижують врожайність сої. У цей час поглинання поживних речовин становить 52% від загальної потреби.

У 30-денний період між точкою перегину і точкою максимального накопичення, рослина поглинає близько 50% азоту, тоді як решта 50% засвоюються з моменту проростання насіння до точки перегину протягом 44 днів.

Критична фаза поглинання поживних речовин настає через 45 днів після проростання насіння і триває до точки максимального накопичення. Тому внесення добрив потрібно проводити до точки перегину, що являє собою початок цвітіння (R1).

При вирощуванні сої потрібно проводити коригувальне живлення, щоб збільшити доступність поживних речовин в грунті. Після цього підтримуюче удобрення стає обов’язковим, а визначення необхідного рівня нутрієнтів, їх засвоєння та винос проводять за допомогою аналізу.

 Нижче наведена потреба поживних речовин на 1 т зерна сої:

Таблиця: Середнє значення потреби та виносу поживних елементів рослинами сої. Джерело: Ембрапа, Бразилія, 2008