Агрономічні принципи

Цибуля активно вирощується в різних кліматичних умовах, але дає кращий врожай за прохолодної температури на стадії раннього розвитку і за теплішої та сонячної погоди на стадії дозрівання.

Вимоги до температури

Ця культура може вижити при температурі -6 ° С, але загинути при -8 ° С. Оптимальним температурним діапазоном для проростання насіння є 12 - 28°С. Більш висока температура сприяє накопиченню сірки, утворенню піровиноградної кислоти та появі підвищеної пекучості.

Формування цибулини вимагає тривалості дня 12-15 годин і високих температур. Висока врожайність забезпечується при ранньому формуванні листкового покриву, що зберігається протягом тривалого часу до в'янення. При загущенні посівів, це може призвести до збільшеного вловлювання світла товстішими культурами, отже розмір цибулини зменшиться. Тому важливо керувати густотою рослин для забезпечення максимальної врожайності та отримання розміру цибулини бажаної величини.

Врожай збирають залежно від виду цибулі. У салатної цибулі і цибулі-шніт можна зібрати майже 100%, а в цибулі-порей - 35-50%. Ріпчаста цибуля потребує сушіння для того, щоб «закрити» шийку і цим самим запобігти інфікуванню хворобами і забезпечити яскраву шкірку без тріщин.

У помірних регіонах сушіння цибулі ріпчастої зазвичай проходить вже в магазині, але в інших регіонах цибулю викопують і залишають висихати на полі. У деяких країнах, наприклад, Аргентині і Південній Африці її покривають соломою для захисту від прямих сонячних променів під час сушіння.

Часник

Часник озимий висівають зубчиками з густотою близько 40 рослин на м². Найбільш високі врожаї отримують з культур, висіяних з найбільшою густотою з зубчиків більших 5-9 г і там, де вологість ґрунту близька до повної протягом усього вегетаційного періоду. Зрошення припиняється за три тижні до збору врожаю, коренева система відокремлюється, часник зазвичай залишається висихати на полі.

Цибуля-порей

Цибулю-порей або пересаджують, або безпосередньо висівають навесні. На відміну від цибулі ріпчастої, цибулю-порей можна вирощувати в широкому діапазоні ґрунтів. Необхідно уникати грубих пісків, оскільки піщані частинки можуть потрапити під оболонки листя і зіпсувати споживчу якість. Розсаду вирощують в модульних лотках протягом 8-12 тижнів до висадки на відстані близько 30 см.

Безпосередня сівба знижує виробничі витрати і мінімізує кількість бруду в пазухах листків. Рослини в такому випадку, як правило, коротші і, як правило, мають більш округлу цибулину. Для отримання цибулі-порей шириною 20 мм і довжиною 150 мм рекомендована густота посадки становить 30 рослин на м². Загущення знижує врожайність, але в результаті рослина формує довші псевдостебла.

Цибуля-шалот

Цибуля-шалот зазвичай проростає з сегментів цибулин, посаджених восени або навесні. Розмір і сила яких, а також густота посадки впливають на розмір цибулин під час збору врожаю. Нові сорти можуть також вирощуватись з безвірусного насіння.

Технологія її вирощування дуже схожа з ріпчастою цибулею. Однак ця культура краще пристосовується до вищих широт і вологих тропіків. В жаркому та вологому кліматі цикл вирощування є коротшим (60-75 днів) внаслідок швидшого розвитку цибулини, що допомагає зменшити вплив шкідників і хвороб.

Коли цибулини досягають бажаного товарного розміру, зрошення слід припинити. Щоб мінімізувати ризики появи гнилей, перед зберіганням врожаю рослину слід ретельно висушити у полі.

Цибуля-шніт

Цибулю-шніт можна вирощувати, розділивши і пересадивши з гнізда рослин. Проте, частіше, її вирощуються з насіння, висіяного безпосередньо в ґрунт або в лотках. Відстань між розсадою становить близько 20-30см. При збиранні листя зрізають 5-6 см над землею, що дає змогу отримувати врожай 2-4 рази на рік. Регулярне зрізання запобігає затвердінню листя і цвітінню.

Цибуля-батун

Сорти, призначені на перо, можна збирати після 40 днів і до 12 місяців після посіву. Ранній врожай можна отримати при вирощуванні у поліетиленових тунелях. Сорти призначені для споживання псевдостебла, навесні висівають з насіння для збору врожаю наступної зими або висаджують розсаду для отримання продукції того ж року. Рослини, як правило, вирощують на відстані 9 см одна від одної.

Обробка ґрунту та використання води

Ґрунти повинні бути добре структуровані та родючі, що максимально збільшує ріст рослини та забезпечує високу врожайність.

Насіннєве ложе є особливо важливими, якщо цибулю вирощувати з насіння. Для максимального проростання та доброго укорінення потрібний якісний та добре структурований ґрунт.

Укорінення зазвичай слабке. Цибуля має нещільну та коротку кореневу систему з декількома кореневими волосками. Таким чином, важливо підтримувати наявність поживних речовин та вологість ґрунту в межах залягання коріння.

За результатами досліджень, поглинання води обмежується лише 25 см ґрунту. Хоча цибуля може витримати тривалі періоди засухи, наявність води є критично важливою для росту, високого та якісного врожаю. В результаті засухи цибуля, як правило, виглядає розщепленою, з подвоєними або множинними цибулинами.

Вона має високу потребу в воді - зазвичай близько 75 мм на тиждень. Проте її зрошення на пізніх етапах розвитку може спричинити затримку дозрівання і призвести до розтріскування шкірки. При вирощуванні на особливо пухкому ґрунті міжрядні захисні посіви ячменю або пшениці, а також використання соломи допомагають мінімізувати прояви ерозії. pH ґрунту, як правило, знаходиться в діапазоні 6-7, але на органічних ґрунтах цибулю можна вирощувати при кислотності 4.

Коли рН стає нижчим за 5,5, вміст магнію та молібдену падає, а якщо стає вищим за 6,5 - спостерігається нестача цинку, марганцю і заліза.

Цибуля дуже чутлива до засоленості, тому засолених ґрунтів та солоної зрошувальної води слід уникати. Ріст вдвічі уповільнюється, коли хлорид натрію створює ґрунтовий розчин з осмотичним тиском 0,125 МПа. Кращий вплив мають нітратні та сульфатні добрива; хлориди небажано застосовувати.

Захист рослини

Цибуля повільно сходить. Через це для зменшення конкуренції за вологість та поживні речовини слід застосовувати заходи боротьби з бур'янами. Зазвичай практикують програми застосування гербіцидів до та після сходів. В окремих регіонах практикується і міжрядна культивація.

Ряд нематод пошкоджують стебло і коріння, обмежуючи поглинання вологи та поживних речовин. Стеблова нематода (Ditylenchus dipsaci) особливо шкодить культурі, вражаючи стебла та спричиняючи скручування, деформацію і загибель молодих рослин. Насіння не має бути зараженим цим шкідником. Тому стерилізація ґрунту та ефективна сівозміна мінімізують ризик появи нематоди.

Цибулевий трипс є також розповсюдженим шкідником по всьому світу, особливо в регіонах з теплим кліматом. Він накопичується між молодим листям і шийкою, сильно пошкоджуючи листки і уповільнюючи ріст.

Цибулева муха або її личинка - ще один розповсюджений шкідник, появі якого можна запобігти за допомогою застосування інсектицидів. Цибуля також дуже сприйнятлива до листяних захворювань і гнилі цибулини.

Бактеріальні захворювання значно знижують якість цибулини, наприклад, Pseudomonas alliicola, що спричиняє появу слизької шкіри всередині, і P. cepacia - слизова або «кисла» зовнішня луска.

Серед основних захворювань, що потребують фунгіцидного контролю, є шийкова гниль (Botrytis allii), цвіль (Peronospora destructor), іржа (Puccinia porri) та листкова гниль (Botrytis squamosai).

За один сезон цибуля може потребувати 15 фунгіцидних внесень.

Збирання

Під час збору врожаю цибуля має бути сухою та дозрілою За винятком випадків вирощування сільськогосподарських культур на полі, збирання цибулі ріпчастої зазвичай починається, коли 60-80% верхньої частини обпало.