Роль елементів живлення для ріпаку

У мінеральному живленні ріпаку, як і у більшості вищих рослин, важливу роль відіграють 13 поживних речовин. А саме: азот (N), фосфор (P), калій (K), кальцій (Ca), магній (Mg), сірка (S), бор (B), молібден (Mo), марганець (Mn), мідь (Cu), цинк (Zn), залізо (Fe) та хлор (Cl).

Азот

Ріпак характеризується високим споживанням азоту, хоча при цьому в ґрунт повертається більше половини поглинутого азоту. Нестача азоту впливає на урожайність культури, а його надлишок – на олійність насіння. Саме тому сільгоспвиробники прагнуть забезпечити посіви ріпаку оптимальною кількістю азоту.

З усієї кількості засвоєного азоту восени він використовує 25%, на початку відновлення вегетації – 35, на початку цвітіння – 30, наприкінці цвітіння – 10%.

Для оптимального розвитку ріпаку восени дозу азотних добрив для передпосівного внесення розраховують як різницю між теоретичною потребою і фактичними запасами в шарі ґрунту 0-60 см.

Надмірне азотне живлення в цей період погіршує перезимівлю рослин. Підживлення ріпаку озимого азотними добривами пізніше 4-5 листка збільшує кількість води в тканинах, заважає нормальному процесу загартування рослин.

Фосфор

Ріпак належить до культур із високою потребою у фосфорі. Тому рослинам необхідно близько 90 кг P2О5 при розрахунку на урожайність 3,5 т/га. У всьому світі нестача фосфору часто стає головним чинником, який обмежує урожайність. Це змусило сільгоспвиробників по-новому поглянути на роль цього елемента. Найінтенсивніше фосфор поглинається рослинами ріпаку в період між стеблуванням і цвітінням (2-3 кг/га Р2О5 за добу).

Слід зазначити, що коренева система ріпаку досить потужна і здатна мобілізувати фосфор з важкорозчинних сполук ґрунту. Під нього можна застосовувати всі форми фосфорних добрив.

Калiй

З кінця зими до початку цвітіння рослини ріпаку поглинають велику кількість калію (до 400 кг/га). Оскільки цей елемент засвоюється дуже швидко, то його споживання рослинами може сягати більше 12-15 кг/га на добу. Оскільки в кінці року в ґрунт повертається 90% поглиненого калію, то ґрунтових запасів цього елемента повинно вистачати для задоволення всіх значних потреб рослини. Найбільше засвоєння калію у перші 4-5 тижнів після сходів – 30% (80 кг К2О/га). Ріпак належить до рослин-калієфілів.

Магнiй

Хоча роль магнію часто недооцінюється, його концентрація в рослинах ріпаку дуже велика (80 кг/га). Потреба ріпаку в цьому елементі 40-50 кг/га MgO. Як правило, магній вноситься в ґрунт разом із вапняно-магнієвими або сірковмісними добривами. Присутність цього елемента сприяє збалансованому живленню культури, а його дефіцит часто може бути пов’язаний з низьким вмістом фосфору в рослині.

Ушкоджені взимку рослини ріпаку швидко відростають після підживлення 5% розчином сульфату магнію. Він дуже швидко проникає в клітини навіть за низької температури. Не токсичний для рослин, сприяє засвоєнню інших елементів. Протягом осені ріпак засвоює 15 % магнію від загальної потреби.

Сірка

Сірка – яскравий приклад вторинної поживної речовини, що відіграє вирішальну роль у живленні ріпаку. Надходячи разом із азотом, сірка активно поглинається рослинами з кінця зими до кінця періоду вегетації. Сірку в ґрунт слід вносити навесні, головним чином разом із азотним добривом. Восени ріпак засвоює 25% сірки від загальної потреби, яка становить 10-15 кг/т зерна, що в 2,5 рази більше, ніж у зернових. Найбільша потреба ріпаку в сірці – від початку формування стебла до початку зав’язування стручків.

Потрібно враховувати, що при високих дозах сірки може підвищуватись рівень глюкозинолатів у насінні. На практиці слід орієнтуватися на дозу внесення сірки, що становить ¼ дози азоту. Останній ефективний строк проведення позакореневого підживлення сіркою – початок цвітіння.

Бор

Бор - найважливіший для ріпаку мікроелемент. Дефіцит бору, який найчастіше спостерігається на вапняних ґрунтах, може призвести до значного зниження урожайності та якості культури. Тому рекомендується контролювати поточний стан посівів за допомогою аналізу ґрунту або рослин. В осінній період рослини ріпаку засвоюють 25% бору від загальної потреби.

Підживлення бором рослини ріпаку потребують під час активного росту стебел та пагонів, а також на початку цвітіння, що значно зменшує обпадання квіток. Доза внесення борних добрив 200-400 г/га д.р.

При вирощуванні ріпаку ярого обов’язковим є позакореневе підживлення бором у фазу зелених стручків (200-250 г В/га).

Молібден

Рослини ріпаку накопичують менше 20 г/га молібдену. Молібден сприяє асиміляції азоту та є важливим мікроелементом для всіх капустяних культур, особливо на кислих ґрунтах. Дефіцит молібдену і ураження килою часто спостерігають на одних і тих самих ділянках або частинах ділянок.

Марганець, мідь, цинк

Дефіцит міді– досить рідкісне явище, і спостерігається на ґрунтах легкого гранулометричного складу і після вапнування. Нестача цинку може проявлятися на ґрунтах з близькою до нейтральної реакцією ґрунтового розчину, або під час посухи. Однак слід контролювати вміст марганцю, адже рослини ріпаку накопичують цей елемент у великому об'ємі.